Смерть — не прокляття. Смерть — Дар.
Серед численних лицарських орденів Великої Західної Імперії є один, чиє ім'я викликає страх навіть у найвідважніших воїнів.
Орден Благої Смерті.
Його лицарі сповідують просту, але моторошну для багатьох істину: життя — це нескінченна боротьба, у якій кожен від самого народження приречений на поразку. І лише Смерть приносить остаточне звільнення від болю, страждань та поневірянь.
Вона не розрізняє королів і жебраків, могутніх і слабких, добрих і лихих. Перед Нею всі рівні. Вона — найвища Справедливість цього Світу.
Тому лицарі Ордену не вважають убивство приреченого жорстокістю. Навпаки, на їхнє переконання, дарувати Благу Смерть тому, хто страждає, — найвище милосердя.
Проте самі вони не поспішають прийняти Її обійми. Адже їхня місія ще не завершена. Вони прагнуть відкрити очі якомога більшій кількості розумних істот, донести істину про найвищу Справедливість та об'єднати під своїми знаменами тих, хто здатен її прийняти.
Лицарі Ордену не бояться загибелі. Вони без вагань виступають проти будь-якого ворога, не зважаючи на його силу чи чисельність.
Кажуть, усі бояться орків за їхню несамовиту лють.
А орки бояться лише лицарів Благої Смерті.
